Жадан
хіп-хопер, рок-зірка і пацан з
харківських вулиць водночас. така собі болісна струна і остання тяга
(кхе-кхе, конопля дере у горлі). має фанатів у своїй вітчизні, котрі
наче малі пацанята за старшим пацаном бігають за ним, носять такі самі
гедеерівські сорочки із прапором на рукаві, курять мабуть трохи
гіршу траву (на яку стає грошей) і мріють стати такими ж чегеварами як
він. Жадан позиціонує себе як революціонера, він бунтує і протестує,
накручуючи речення одне на одне, ніби забиваючи гвіздки до труни
великого всесвітнього Вавілону. Жадан мені симпатичний, як взагалі мені
симпатичні не занадто патетичні нонконформісти, хоча він вже встиг, за
словами видавця Фінкельштейна, стати торговою маркою, а стиль
його стандартний і впізнаваний...впізнаваний зокрема у творах
величенької купи харківських і нехарківських тусовщиків, дехто з яких
мені теж дуже імпонує.
Романенко
романтично-поетично-невротичний
гражданін, який вірить у вищий сенс і призначення мистецтва. ненавидить
постмодерністів і при цьому любить Пелевіна, якого за постмодерніста не
вважає. ненавидить Жадана із Карпою за постмодернізм, до якого обоє, як
на мене, не дуже-то причетні. ненавидить Дереша якоюсь священною
ненавистю.
зовні нагадує мені молодого Булгакова. незважаючи на все це,теж
викликає симпатію.
Захарченко
суб'єкт
у вишитій сорочці, із трохи
важкуватою статурою, хрестоматійної зовнішності, який від початку
викликав у мене роздратування. має янгольської краси вагітну дружину.
від нього тягне чимсь патрархально-традиціоналістичним, Барліг про
родину Захарченків сказав мені: "Мамо, вони нагадують інтелігентну
національно-свідому парочку 60-х років". хоча від певних злих язиків
доходили розвінчання янгольского чину, але менше з тим. Захарченко -
татко і патрон кефірних вечірок, на яких поводиться як вихователь у
дитсадку. Підкреслено уважно слухає виступи і підкреслено уважно їх
коментує. До мене поставився ніби приязно. Може і непогана людина, але
все одно мене дратує надмірним позерством. Зокрема, за
свідченнями очевидців, на врученні премій "Смолоскипу" посипав голову
попелом через невідповідність врученої йому четвертої премії власним
амбіціям.
Стронговський
енерджайзер і футурист. довга, худа, неймовірно діяльна істота, котра
спочатку викликала суміш роздратування із симпатією, потім симпатія
переважила. постійно щось влаштовує і організовує, тому що вважає
своєю метою порятунок українського літпроцесу від помирання, висихання
і нудьги. картавить ще жахливіше ніж я. читає вірші у "слемерській"
манері, тобто дюже експресивно, часто голосно, часто від того
нерозбірливо.
Ушкалов
харківський тусовочний гражданін. троха поцуватий такою
особливою "жаданячою" поцуватістю. любить футбол, боїться міліції та
гомосексуалістів (в Ірпені була таке сценка: запросили Сашка до однієї
з кімнат коняка випити, заходить він, а там сидять Барліг, Леонович та
Горобчук і ведуть серйозні розмови про гомосексуалізм...і коняка ніде
не видно...Ушкалов злякався і втік) з того, шо він читав на
Ірпені, пригадую історію, як пацани в Харкові били негра, бо "в нього
була х***ня на голові". з того, шо я сама читала, сподобалися
абсурдистські п'єски. іноді за великою харківською традицією носить
гедеерівську сорочку с прапором:)
Леонович
такий собі життєрадісний полтавський хлопець із хорошим здоровим
цинізмом у мізках. влаштував феєричний виступ на слемі, який і виграв.
назадовго до демонстрації перфоменсів захворів дивною хворобою, котра
спонукала його з'явитися на зустріч з Жаданом і Карпою обмотавши голову
і обличчя рушником, з-під якого стирчали окуляри. у такому вигляді дуже
нагадував шахідку, яка тіки-но вийшла з лазні. сноб, як і більшість
"старих ірпінців".
Маша Берлінська
каменець-подільська дикунка, "дєвушка с косой". випромінювала
енергію та ентузіазм у намаганні епатувати всих і вся...хоча можливо це
така собі захисна реакція. дуже
гарна ззовні і здається розумна. на фоні численних безликих і безмозких
студенточок виглядає дуже вигідно. як не зіп'ється, то з неї будут
люди:)
молодший Нечитайло
(він же Нєчік)
мале крейзануте чудо з Кам'янця-Подільскьго, підірване на всю
голову, такий собі карлсон на самому початку розквіту сил. у день
перфоменсів носив бейджик із написом ПОЛУБОГ.
простим смертним полубог являвся переважно в оточенні купи
дівчат. на слемі (чи на простому читанні, запомнілам...) горлав
матюгливі вірші у манері гражданіна Лєтова. одного ранку, вийшовши від
чергової кобіти, вирішив мабуть, шо він і справді полубог, бо начепив
простирадло на голе тіло, підперезався паском, засунув за нього пачку
цигарок і попер гуляти територією бази. цим Нєчік неслабо підвищів
вранішній настрій очевидців, котрі виперли на світ божий полікуватися
пивом до сніданку і викликав побоювання за психічне здоровья пана
Зінкевича, якби той, не приведи Господи, побачив представника творчої
молоді у настільки оригінальному вигляді.
Тимур (без команди)
тіло невизначеного походження, яке з'явилося десь наприкінці
семінару. вперше я його побачила глупої ночі біля столу, де жваво
розпивався алкоголь. тіло стояло під стіною,
безвільно її підпираючи, на його очі була насунута якась незрозуміла
панамка. на питаннє: шо це? - присутні відповіли, що то Тимур.
друга поява Тимура відбулася під час зустрічі з Жаданом і Карпою.
Тімур був у якомусь дуже непевному стані: судячи з виразу очей і
розміру зіниць, пан переїли трамадолу. спочатку я не зауважила його
присутності, зосередившись на гостях, але потім побачила, що обличчя
Сашка Ушкалова потроху звіріє, очі його наливаються кровью, і зара він,
мабуть, когось покалічить. дивився Сашко за мою спину. обернувшись, я
побачила Тимура у страшно брудній вишитій сорочці, який із блаженною
посмішкою на вустах і заплющеними очима намагався прямо у залі
підпалити цигарку, шо йому звичайно не вдавалося через повну
відсутність координації. кінець-кінцем, у героя відібрали запальничку,
але це був не останній номер у його виконанні. коли Жадан почав читати
якийсь дуже експресивний вірш про дилерів, наркотики і потяги на схід,
чутлива Тимурова душа не витримала сили катарсису: хлопець звівся на
коліна і побожно простягаючи руки поповз до Жадана. тут
терпіння координаторів вичерпалося: Тимур був виведений за
лаштунки і покладений на диван у холі, на якому мирно провалявся
аж до вечері.
Карпа
маленька втомлена дівчина, якою страшно лякали. мовляв, вона тут
вас всих епатуватиме і провокуватиме...і взагалі виїбе одним
поглядом...уууу...бійтеся її!!!
насправді нічого страшного у кобіті не було. вона досить сумбурно
і хаотично роповіла як її на Марші Свободи ледь не побили скіни, потім,
згадавши, шо вона епатажниця, спитала, чи читати їй про мін'єт.
потім якісь наближені до тіла людоньки почали вимагати прочитати "про
бабусю". Карпа з готовністю прочитала якийсь нічим не примітний уривок.
потім всілася на стіл і мотиляючи ногами розглядала аудиторію.
симпатична дівка, здається не дурна, і чого це її всі так не люблять?
Горобчук
голений налисо харківський гражданін, схожий на янгола-скінхеда (якщо
такі бувають), у толстовці із куртом кобєйном. видавався найрозумнішим
і найпритомнішим з аудиторії, бо ставив гарні питання, підігрівав
дискусію і виглядав при цьому абсолютно природньо, без жодних
понтів, на відміну від гражданіна Захарченка і іже з ним. не сноб, що
дуже радує. ще одна прикметна риса Горобчука: коли він вип'є - починає
філософствувати, говорити після другої пляшки про Канта чи Адорно - це
саме у його стилі. але навіть тут він не грузить.
Коропчук
брат-не-близнюк Горобчука. гражданін з довгим хайром, зібраним у
хвіст. під час першого "пілотного" перфоменсу на пару ще з одним
чуваком, ім'я якого не збереглося у моїй пам'яті, дуже гарно
відтворював сцену парування диких гомосєків. хлопці так захопилися
процесом, що ледь не звалили к бісовій мамі великий і важкий більярдний
стіл. на слемі читав вірші роздітий до пояса, в темних окулярах,
виразно жестикулюючи.
Ростислав Семків
розумний, приємний, інтелігентний дядечко. палить люльку з
неймовірно запашним тютюном.
Коцарев
велике харківське чудо. я його знаю давно, так шо багато свіжих вражень
не було. Коцарев такий як і завжди, тим і прекрасний.
Дєвочки
велика кількість юних осіб жіночої статі, котрі одразу ж
нагадали мені благословенні роки навчання на філфаці. серед них була
прикметна одна, котра (підозрюю, не без моральної підтримки Нєчіка) у
день перфомансу гуляла по Ірпеню із голим бюстом, на якому сріблястою
фарбою було намальоване щось подібне до майки. на спині цьої майки був
напис "ФАК ОФФ". вигляд гєрли несподівано викликав обурення в чоловічих
рядах: харків'яни вигукували,
шо їм за неї соромно. правда потім вияснилося, що порив був викликаний
не пуританством, а зовнішніми даними дівчини, котрі не припали хлопцям
до смаку. ще однією особливістю у ставленні до дєвочок було намагання
певних представників чоловічої статі покласифікувати їх за ознакою
"блядь-не блядь". хоча, на мою скромну думку, не личить творчій молоді
подібне ханжество: нікого не обходить, хто до кого ходить, головне, щоб
людина була нормальна.
Магнолія
квітуче дерево, котре росло на городі у якогось із ірпінських жителів.
викликало у мене і та інших гостей міста велике захоплення.
Роман Жахів
це не жанр літератури, це ім'я та прізвище начальника охорони бази
відпочинку Спілки письменників (оцініть почуття гумору його
батьків).
Іздрик
похмурий, пропитої зовнішності український письменник, який досить
незручно почував себе у ролі запрошеного метра, тому поводився вкрай
знуджено. викликав суперечливу реакцію народу: частина казала, що він
зануда і вопщє публіку не поважає, якщо несе якийсь імпровізований брєд
замість сурйозної лекції про те, як нам, молодим дарованіям, нада жить
і строіть дальше, частина дивилася на метра із непідробною побожністю,
чим мабуть ще більше метра дратувала, бо самому метру, здається,
найбільше хотілося пива і додому.
Всьо
слово, яке пишеться наприкінці тексту, коли автор вже заманався
писати.
Далі буде
два слова, які автор пише, коли автор сподівається, що
спроможеться дописати ще:)

![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif)
сноби
2006-05-29 15:49 (UTC)
не знаю, не знаю, в принципі, на сноба можу погодитись, але чому? - пояснити неспроможний; виявляється, таки існує певний поріг насичення інформацією, враженнями тощо.
починаєш менше читати, менше слухати і дивитись.
а може, все навпаки - мені притаманна надмірна чуттєвість, і кожне нове враження - це сильний стрес; снобізм виступає в такому випадку захисною маскою.
а може, маскою виступають ці мої слова. хто знає?
взагалі ж, дуже гарний пост. приємно. дякую
Re: сноби
2006-05-30 07:51 (UTC)
(Анонімно)
2006-05-30 06:56 (UTC)
2006-05-30 07:55 (UTC)
(Анонімно)
2006-05-30 08:42 (UTC)
2006-05-30 09:39 (UTC)
Классики, уважаемый, тоже когда-то были молодой порослью)..
(Анонімно)
2006-05-30 10:59 (UTC)
Про молодость. Армянское радио спросили, правда ли, что Петр Ильич Чайковский был гомосексуалистом? На что последовал ответ: Да. Но мы не только за это его любим.
2006-05-30 12:23 (UTC)
(Анонімно)
2006-05-30 13:13 (UTC)
2006-05-30 13:44 (UTC)
2006-05-30 15:05 (UTC)
2006-05-30 07:09 (UTC)
2006-05-30 07:36 (UTC)
ну я ж, тіпо, на істину в останній інстанції і не претендувала))
2006-05-30 14:44 (UTC)
2006-05-31 08:41 (UTC)
проявітє чуйство юмора! пояснюю ще раз, для молдован - це не було научноє ісслєдованіє на тєму: Кто єсть кто в соврємєнном літєратурном зоопаркє. це були просто враження!
щодо жадана - якщо панотець не вловлює іронії - то це його особиста сексуальна проблема:)
і вопщє припиніть тут матюгатися, а то розізлюся і всих забаню нах!!! я женщіна обыдчівая!
%-D
2006-05-31 09:07 (UTC)
(Анонімно)
2006-05-31 10:52 (UTC)
Я уж не говорю про публикацию тематического научного труда, смело бросающего сокрушительный вызов изысканиям Дэна Брауна. :-)
2006-05-31 12:40 (UTC)
(Анонімно)
2006-06-01 06:30 (UTC)
2006-05-31 21:35 (UTC)
Андрій Кокотюха, Максим Розумний
Лірика дев’яностих
Любити живих
http://gak.com.ua/creatives/1/144.h
це так,додатком %)
2006-06-01 08:09 (UTC)
2006-06-01 08:54 (UTC)
гуляй, Машер, і радій, шо ти дика, це так класно!:)
(Анонімно)
2006-06-01 09:55 (UTC)
2006-06-04 10:50 (UTC)
2006-06-05 08:02 (UTC)
2006-06-05 12:53 (UTC)
2006-06-06 22:54 (UTC)
саме з любові до Жадана не хочу купувати сорочку саме з німецьким прапором - якось непристойно виходить, всі ото під нього начебто...
2006-06-07 06:40 (UTC)
2006-06-07 16:28 (UTC)
2006-06-08 07:14 (UTC)
це справа особиста, але я тобі як будістка (правда дуже погана) раджу ОМ МАНІ ПАДМЕ ХУНГ повторювать, воно навіть на кумарах попускає...розслабся, вони теж, бля, живі істоти, які у якомусь із минулих життів, за словами Далай Лами, були нашими матерями...не сри на них, на них і так сруть достатньо...просто роби своє, роби краще за них, і буде тобі щастя:)...
2006-06-20 12:11 (UTC)
2006-06-22 12:51 (UTC)
а так - насправді непогані штуки :)
але чому ж Леонович - сноб? савсєм даже не сноб.... просто собі стьобний хлопчина, що цілком позитивно корелює з його "життєрадісністю" :)